Сергій Долженко: «У нас росте дружній колектив»

Дата: 
среда, апреля 25, 2018 - 14:45

Початок погрому погребівської "Десни" в третьому турі ("Діназ" переміг 4:1) поклав форвард вишгородців Сергій Долженко, котрий на 26-й хвилині вирівняв ситуацію на полі. Його гол став справжньою окрасою не тільки цього поєдинку, але й, схоже, всього чемпіонату. У інтерв'ю клубному сайту футболіст розповів, як часто він завдавав таких ударів. 

- Не можу сказати, що в кожному матчі, але коли грав за дитячого-юнацькі команди, то схожі удари мені вже вдавалися.

- І завжди бив лівою?

- Так, це моя робоча нога. Я, так би мовити, повний лівша, бо правою ногою володію не так, як хотілося. Значить, над цим потрібно ще працювати.

- В першій лізі ти діяв на позиції крайнього півзахисника, тепер перекваліфікувався в нападника…

- Справа в тому, що це для мене не новина. Раніше я також грав і на позиції півзахисника, і на позиції форварда, тому маю навички в такій грі. Просто Микола Миколайович (Слободянюк – Прим.авт.) бачив мені в одній якості, а Володимир Петрович (Бондаренко – Прим.авт.) вважає за краще використовувати мене на вістрі атаки. Почуваю себе цілком комфортно, навіть дещо краще в нападі, ніж в півзахисті.

- Що вимагає від тебе головний тренер? Чи пізнаєш щось нове?

- Головне потрібно створювати гольові моменти і забивати. Я відчуваю велику довіру від Володимира Петровича. Кожного тренування дізнаюся щось нове. Він мені постійно підказує, як правильно відкриватися в тому, чи іншому моменті, яке рішення прийняти. Також в цьому плані корисні поради Романа Капанистого, адже він грав у професійних клубах форварда і знає дуже багато. Завжди прислуховуюся до його підказок.

- Розгром «Десни» дещо несподіваний. Була додаткова мотивація в цьому матчі?

- Хоча з Погребами в мене не було раніше стосунків, але чудово розумів весь підтекст цього матчу і хотів перш за все допомогти партнерам. Тому емоційний заряд дійсно був на високому рівні. Це відчувалося у всієї команди. І на тренуваннях перед матчем, і вже безпосередньо перед самою грою.

- Скажи, як учаснику цієї перемоги, за рахунок чого вдалося виграти?

- Правильна тактика, хороша реалізація і психологічний настрій. Ми їх повністю переграли, «Десна» практично не створювала гострих моментів біля наших воріт. Вважаю нашу перемогу цілком заслуженою і закономірною.

- Схоже «Діназ» піймав кураж…

- Після двох перемог у нас з’явилася впевненість. До того ж, з кожним днем все дружнішою стає КОМАНДА. Раніше ми притиралися один до одного, десь грали кожен за себе, а тепер це справжній дружній колектив. Ми краще стали розуміти один одного на полі, не скажу що на рівні автоматизму, але до цього йде. Та й поза межами поля здружилися. Із задоволенням кожного разу їду на тренування та матчі.

- Нині ти серед кращих бомбардирів чемпіонату, забив три голи. Є якась планка, скільки хочеш забити м’ячів в сезоні?

- Хочеться забивати максимально. Конкретної цифри нема, але не проти стати кращим бомбардиром ліги.

- Як вдається більше забивати?

- Частіше з гри, ногою. Голи зі стандарту, як ось цей «Десні», забиваю не так часто. Коли грав в першій лізі, то був у команді штатним пенальтистом, тому також почуваюся дуже впевнено, не боюся відповідальності, коли треба пробивати з «точки».

- «Діназ» ввійшов в когорту лідерів чемпіонату. Яка ціль в сезоні?

- Про завдання нам ніхто конкретно нічого не говорив. Володимир Петрович завжди наголошує, що треба прагнути до перемоги в кожному матчі.

- Керівництво клубу озвучило амбіційні плани по створенню професійної команди. Хочеш стати професіоналом?

- Звичайно. Зараз я нічим не займаюся, тільки футболом. Це для мене пріоритет, тому сподіваюся допомогти «Діназу», забивати і рости разом. Нікуди з команди не хочу йти, зважаючи, який колектив тут створюється.

- Ти прийшов у «Діназ» минулого літа. Як це сталося, хто запросив?

- Тоді команда переживала непрості часи, у мене тут грали знайомі і вони порекомендували. Ось так і прийшов. Ні на секунду не жалкую.

- Розкажи кілька слів про себе. Де починав грати в футбол, яку школу пройшов?

- В ранньому дитинстві кілька років займався в динамівській школі у Віктора Йосиповича Кащея, потім перейшов до «Зміни», де тренувався у Григорія Сергійовича Матієнко. Затим він передав мене під опіку Михайлу Михайловичу Лабузову.

- Не намагався пробитися в дубль професійної «Оболоні»?

- Двічі ходив на перегляд, коли там вибирали кандидатів, але обидва рази тоді не підійшов. Що ж, значить буду йти іншим шляхом у професійний футбол.  

Джерело: ФК "Діназ"