«Олімпік – СДЮШОР-2» (Кропивницький): рідний клуб Коноплянки, великі тренерські традиції та африканська діаспора

Дата: 
четверг, марта 1, 2018 - 14:30

Хоча команда «Олімпік – СДЮШОР-2» є аутсайдером Групи 3 Чемпіонату ААФУ, маючи лише одне очко й найбільшу кількість пропущених м'ячів, до команди прикута увага вітчизняної футбольної громадськості.

Хоча команда «Олімпік – СДЮШОР-2» є аутсайдером Групи 3 Чемпіонату ААФУ, маючи лише одне очко й найбільшу кількість пропущених м’ячів, до команди прикута увага вітчизняної футбольної громадськості. Річ у тім, що у складі колективу – винятково молоді, навіть юні виконавці, а їхнім президентом та головним тренером є авторитетний кропивничанин Юрій Кевлич, відомий завдяки сприянню розкриття таланту найвідоміших вихованців академії «Олімпіка» – Євгена Коноплянки («Дніпро», «Севілья», «Шальке» і національна збірна України), Ігоря Березовського («Оболонь», «Льєрс», «Дармштадт» і молодіжна збірна України), Ігоря Загальського (дубль «Дніпра», «Зірка»).

Що новенького у насиченому житті «Олімпіка» та які завдання перед представницькою клубною командою у весняній частині сезону? Про все це нам розповів президент і головний тренер клубу Юрій Кєвліч.

– Юрію В’ячеславовичу, знаю, що «Олімпік» брав участь у Меморіалі Олега Макарова на Київщині. Де проводите підготовку надалі?

– Тренуємося у Кропивницькому на запасних полях стадіонів «Зірка» та Обленерго. Максимально використовуємо можливості спарингувати з сильними суперниками – нам цікаво зустрічатися і з колегами по Чемпіонату ААФУ, і з клубами професіонального рівня. Звісно, за можливості зустрічаємося із земляками. Грали не лише із ФК «Олександрія» U-19, а й із «Аметистом». Також перетиналися із клубом Першої ліги «Гірник-Спорт», дублем «Ворскли»…

У нашого клубу попереду відповідальні змагання в Аматорському чемпіонаті та першості U-19, а от штучних полів у «Олімпіка» нема, тому їздимо по зимових турнірах, по клубах, у яких є така інфраструктура, щоб відчути м’яч і награти потрібну нам практику. Але не жаліємося: бачили б ви, де свого часу Женя Коноплянка займався – на гарьках, на асфальті. Тому відсутність полів це прикро, але не спиняє нашу роботу.

– Команда суттєво обновилася?

– У нас не один склад – є юнацький, є представницький. Постійно переглядаємо гравців. На мене, знаючи й шануючи такого нашого вихованця, як Євген Коноплянка, самі вийшли через інтернет африканські легіонери – із Кот д’Івуара, Буркіна-Фасо, Гани. Їм подобається, як Женя грає – приїхали перейняти досвід. Вперше сніг побачили, можливо тому й конфуз такий вийшов у плані результату… Взагалі, починали непогано на турнірі Макарова, але трішки суддя «схімічив», може ми й на дещо інше місце заслуговували.

– Турнір пам’яті видатного динамівця – не єдиний для вашого клубу?

– Так. Заявилися на «Кубок ОТГ Білозірʼя та академії «Черкаський Дніпро – Зоря». Обіграли з рахунком 3:1 аматорську команду «Златокрай» із Золотоніського району. Там дві групи по п’ять команд, матчі по вихідних. Задоволені такою практикою. Як кажуть бразильці, «найкраще тренування – гра».

Тільки через гру можемо підвищити рівень футболістів, досягнути серйозного прогресу. Інша справа – якщо футболіст хоче чогось домогтися в футболі, він повинен і сам хотіти рости. Кожен гравець – творець своєї футбольної долі. Хтось грає «на першість бані», а хтось хоче проявити себе на всеукраїнському рівні, терпить, старається, вчиться. Все залежить від характеру й цілеспрямованості футболіста.

– Що порадите тим, хто хоче піти шляхом Коноплянки?

– Бути самовідданими та відповідальними в улюбленій справі. Чого гріха таїти, у нас є гравці, які ще нічого не награли, але «закопали» свій талант, навіть сил у серйозному футболі не спробувавши. Я, як тренер, все прекрасно розумію. Пройшов свій шлях у футболі. А зараз маю таких людей, які як зразок: дивіться, вчіться, думайте!

Футболіст сам визначає свою ціну. Хочеш грати за 25 гривень – грай. Хочеш за 500 гривень – грай. Якщо зробить наш нацбанк купюру 1000 гривень, грай за таку ціну. Але якщо хочеш чогось добитися – терпи, працюй і розвивайся! Причини, чому втрачаються таланти, бувають різними: хтось закохався, хтось вперше побачив, що таке дискотека, хтось іще щось інше побачив… А футбол такого не пробачає. Він вимагає повної самовідданості.

– З метою прогресу гравців заявилися на Чемпіонат ААФУ та думаєте про профі-статус?

– Безперечно. Хлопці самі вже побачили, що таке – Аматорський чемпіонат. Їм ще тут рости і рости. А тему професіонального статусу я «зондую» тому, що розглядаю можливість прогресу на подальші роки.

– Завдання на друге коло ставите чи поки це не дуже реально?

– Одне можу точно сказати: хлопчиками для биття більше не будемо, розраховуємо на інший результат і в Чемпіонаті ААФУ, і в першості U-19. Тим більше, що наші хлопці за півроку набралися досвіду, а ми посилилися африканськими легіонерами, в яких бачимо перспективи.

– Окрім африканської діаспори, є іще зміни?

– Команду ніхто не залишив – всі лишаються, хочуть гідно зіграти навесні.

– Ви поєднуєте обов’язки президента та головного тренера. Вимушено чи свідомо?

– Я ніколи цього не говорив, але скажу. Свого часу, коли я, не побоюся цього слова, стояв біля відродження футболу в Кропивницькому – переконав Миколу Онула взяти участь в клубі, оточення посприяло тому, що клуб «Олімпік» був переіменований на «Зірку». Я засмутився, але не став забувати про «Олімпік». «Зірка» пішла своїм шляхом – на всякий випадок, до Першої ліги вже тоді дійшла, а нині до Прем’єр-ліги доросла. Ми ж «Олімпік» як аматорську команду і школу бачили. І я вирішив, що є сенс працювати у такому форматі.

Надихало, що всі хлопці – вихованці «Олімпіка» – добре навчені, багато допомагали в становленні наших клубів. Я бачу, що наших гравців можна розвивати. Тому хочу, щоб «Олімпік» і всі його команди стали фабрикою футболу. Ми пережили той важкий момент, коли треба було йти із «Зірки», хоча я й міг працювати в тренерському штабі. А тепер ми бачимо, що «Олімпік» живе й розвивається. Займаюся дитячим і аматорським футболом – хай це і не професіональний рівень, але саме звідси виходять зірочки майбутнього.

– Стратегія «Олімпіка» якраз це і передбачає?

– Ми продовжуємо готувати молодих футболістів, які подають надії. А зараз хочемо спробувати попрацювати і з іноземними талантами. Згадайте: коли у наших провідних клубів з’явилися фінансові можливості, вони почали брати в команду легіонерів. Хтось був кращий, хтось – гірший, але поява іноземних гравців завжди щось нове привносила у команду. Вони – інші, навіть за пластикою руху, поводження з м’ячем, координацією та спритністю. Тому навіть коли гравець не проходив в основу, на тренуванні, у квадратах та двосторонках, він вносив свіжий струмінь в ігровий і тренувальний процес команди. От і я подумав: якщо самі гравці просяться, можна спробувати.

Наш клуб – один із небагатьох у дитячо-юнацькому футболі, який є госпрозрахунковим. Все базується на ентузіазмі батьків, футболістів і тренерів, які стараються прививати любов до футболу юним футболістам. У нас це вийшло із Коноплянкою, Березовським, Загальським, Кочурою. Побажаємо цього ж і молодим тренерам, які починають працювати на цьому поприщі.

Артур Валерко, офіційний сайт ААФУ

 

Для довідки:

ФК «Олімпік – СДЮШОР-2» (Кропивницький)

Рік заснування: 2000

Президент і головний тренер: Кевлич Юрій В’ячеславович

Спортивний директор: Гвоздецький Юрій Миколайович

Стадіон: «Зірка» (Кропивницький)

ФК «Олімпік – СДЮШОР-2» в інтернеті:

http://fcolimpik.com.ua/