Как Николай Павлов участвовал в футбольных махинациях и довел до слез Никиту Симоняна

Дата: 
среда, ноября 15, 2017 - 16:30


— Свої проводи із футболу пам'ятаю, ніби вчора були, — каже 63-річний Микола ­Павлов.

— Я майже рік не грав, хоча був у штаті "Дніпра" й отримував пристойну зар­плату. Напередодні до мене підійшов начальник команди Геннадій Жиздик. Він про все домовився із тренером "Торпедо" Валентином Івановим. Каже: "Миколо, тут така річ. У нас вирішальна зустріч із "Торпедо". Очки треба і їм, і нам. Плюс Олегу Протасову необхідно забити два м'ячі. Федерація зобов'язала почати поєдинки в Дніпропетровську й Ленінграді одночасно. Є ідея влаштувати тобі проводи з футболу на 10 хвилин. А в Ленінграді почнуть грати".

Я погодився. Зібрався майже повний стадіон. Суддя готується свистіти. Досі не знаю, чи він був у курсі. Добре пам'ятаю, що я одягнув спортивний костюм. Тобто міг вийти на заміну. З цього погляду все було якнайкраще, комар носа не підточить. Диктор оголошує про прощання із футболом багаторічного капітана команди Миколи Павлова. Хлопці підхоплюють мене на руки й носять по колу. Так триває понад 10 хвилин. Лише тоді розпочали грати. У першому таймі Олег Протасов забиває два голи і б'є рекорд Микити Симоняна. У Ленінграді закінчують матч раніше. Ми знаємо, що нас влаштовує нічия, й дозволяємо торпедівцям зрівняти рахунок — 3:3. Але справа так просто не завершилася. Після зустрічі, як годиться, я накрив поляну всім гравцям і тренерам. Проводи так проводи. Згодом нікого з того складу "Дніпра" урочисто не проводжали.

Наступного року я їду вчитися в Москву у Вищу школу тренерів. Вступне заняття проводить директор школи В'ячеслав Варюшин.

— Серед нас є Микола Павлов, — говорить. — Колишній капітан "Дніпра", чемпіон Радянського Союзу, комуніст. Хай встане й розкаже, як йому організували горе-проводи з футболу.

Мені так соромно ще ніколи не було. Виявляється, Варюшин був другом Микити Симоняна. Той дивився по телевізору гру з "Торпедо" й заливався слізьми, коли бачив, як Протасов побив його рекорд у 34 м'ячі.


Автор: Юрій СТРИГУН